Дистанційне навчання. Завдання для гр..62-оп, 64-т на 17.04.2020р. з біології.

Тема уроку. Спадковість і мінливість
Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні. регуляція активності генів у еукаріотичній клітині

Цілі уроку:

• освітня: сформувати знання про організацію спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізацію; розглянути механізм функціонування генів на прикладі структурних тарегуляторних;

• розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності процесів регуляції активності генів та її наслідків в еукаріотичній клітині;

• виховна: на прикладі регуляції активності генів виховувати розуміння єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.

Обладнання і матеріали: схеми успадкування ознак, зчеплених зі статтю.

Базові поняття і терміни: рівні організації спадкового матеріалу (генний, хромосомний, геномний, позаядерний), структурні гени, регуляторні гени, експресія генів, сплайсінг.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та розуміння фундаментальних принципів біології.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Де міститься генетичний матеріал у еукаріотичних клітинах?

2. Чи всі гени є рівнозначними у функціональному відношенні?

3. Як ви вважаєте, чи може здійснюватися регуляція активності окремих генів? Якщо так — то як саме?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація

Генетичний матеріал еукаріотичних клітин являє собою ДНК, яка переважно міститься в хромосомах. Спадкова інформація зберігається у вигляді генетичного коду. Хромосоми відокремлені від цитоплазми ядерною оболонкою. Кодуючі послідовності — екзони — перериваються інтронними ділянками, які не беруть участі у синтезі тРНК, рРНК чи пептидів. Ці ділянки видаляються з іРНК під час транскрипції.

Організація генетичного матеріалу є такою:

1) Генний рівень — ген є частиною молекули ДНК, створений послідовністю нуклеотидів і несе інформацію про конкретну ознаку або властивість організму; зміна у структурі гена призводить до зміни відповідної ознаки.

Гени є відносно незалежними один від одного, тому можливим є незалежне успадкування та зміни окремих генів і відповідних їм ознак.

На генному рівні забезпечується індивідуальне успадкування й індивідуальна мінливість ознак.

2) Хромосомний рівень — усі гени в клітині об’єднані в групи і розташовані в хромосомах у лінійному порядку; кожна хромосома є унікальною за складом її генів; до складу хромосом входять ДНК, білки-гістони, РНК, полісахариди, ліпіди та йони металів. Гени кожної хромосоми утворюють групи зчеплення й успадковуються разом.

Хромосомний рівень забезпечує спосіб функціонування окремих генів, тип їхнього успадкування та регуляцію їхньої активності. Дозволяє закономірно відтворювати та передавати спадкову інформацію під час поділу клітини.

3) Геномний рівень — сукупність усіх генів, що міститься у гаплоїдному наборі хромосом.

Той самий ген у різних геномах може поводити себе по-різному внаслідок взаємодії з іншими генами.

Геномний рівень є найбільш стабільним. Він забезпечує складну систему взаємодії генів. Результатом взаємодії генів між собою та з факторами навколишнього середовища є фенотип.

4) Позаядерний рівень — складають молекули ДНК, що містяться в пластидах та мітохондріях (цитоплазматична спадковість). Ознаки, що успадковуються цитоплазматично, передаються лише через яйцеклітину, що містить пластиди та мітохондрії.

2. Структурні та регуляторні гени

Вивчаючи механізми функції генів, французькі генетики Ф. Жакоб та Ж. Моно дійшли висновку, що існують структурні та регуляторні гени.

Структурні гени контролюють (кодують) первинну структуру матричних (інформаційних) РНК, а через них — послідовність амінокислот у пептидах, що синтезуються. Інша група структурних генів визначає послідовність нуклеотидів у полінуклеотидних ланцюгах рРНК та тРНК. Тобто структурні гени відповідають за передачу генетичного коду від одного покоління клітин до іншого, а також керують синтезом білків.

Регуляторні гени контролюють синтез специфічних речовин — білків, що зв’язують ДНК, — які регулюють активність структурних генів. Регуляторні гени взаємодіють зі структурними і регулюють усі біохімічні процеси в клітині, допомагаючи їй пристосуватися до змін у навколишньому середовищі (наприклад, до зміни кількості поживних речовин, що до неї потрапляє).

Якщо умови середовища, в якому перебуває клітина, є стабільними, регуляторні гени гальмують структурні. якщо ж стан середовища змінюється, структурні гени активуються і сприяють адаптації клітини до нових умов.

3. Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині

1) Регуляція активності генів на генному рівні:

• модифікація ДНК (заміна «звичайних» нітратних основ аденіну, гуаніну, цитозину та тіміну на «рідкісні» — метилцитозин або метил-гуанін);

• збільшення об’єму ДНК в клітині за рахунок вибіркового копіювання окремих генів (наприклад, генів рРНК) або за рахунок утворення політенних хромосом;

• сплайсінг ДНК (процес «вирізання» новосинтезованої іРНК під час процесингу РНК);

• зміна активності цілих хромосом.

2) Регуляція активності генів на рівні транскрипції: шляхом регуляції транскрипції іРНК.

3) Регуляція активності генів на післятранскрипційному рівні: сплайсінг іРНК.

4) Регуляція активності генів на рівні трансляції: зумовлена різною активністю різних типів іРНК.

5) Регуляція експресії генів на рівні після трансляційної модифікації білків: фосфорилюванням, ацетилюванням, розщепленням вихідного поліпептидного ланцюга на більш дрібні фрагменти тощо.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМНІЬ УЧНІВ

1. Які рівні організації генетичного матеріалу в клітині?

2. Чим відрізняються структурні й регуляторні гени?

3. Як відбувається регуляція активності генів в еукаріотичній клітині?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф у підручнику. Повторити поняття «хромосома», «каріотип», «цитологічний метод досліджень».

Дистанційне навчання. Завдання для гр..64-т на 15.04.2020р. з хімії.

ТЕМА 4. НІТРОГЕНОВМІСНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ

УРОК. АМІНОКИСЛОТИ: СКЛАД I БУДОВА МОЛЕКУЛ, ЗАГАЛЬНІ ТА СТРУКТУРНІ ФОРМУЛИ, ХАРАКТЕРИСТИЧНІ ГРУПИ, СИСТЕМАТИЧНА НОМЕНКЛАТУРА. ПЕПТИДНА ГРУПА. ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ АМІНОЕТАНОВОЇ КИСЛОТИ. ПЕПТИДИ. БІЛКИ ЯК ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНІ СПОЛУКИ. ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ БІЛКІВ

Цілі:

формування ключових компетентностей:

· спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами;

· уміння вчитися впродовж життя;

· інформаційно-цифрова;

· екологічна грамотність і здорове життя;

· соціальна та громадянська компетентності;

формування предметних компетентностей:

· вивчити склад, будову, властивості амінокислот та білків; знати, що таке денатурація, кольорові реакції на білки, біологічну роль білків і амінокислот, виховувати вміннявиділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти;

· розвивати хімічну мову, екологічне мислення;

· виховувати інтерес до вивчення хімії.

Обладнання: мультимедійна презентація, ППЗ «Віртуальна хімічна лабораторія».

Тип уроку: ВНМ (О).

Форми роботи: лекція, бесіда, розповідь учителя, асоціативний кущ, робота в групах, складання схем, доповіді учнів, м'яке опитування, лабораторні досліди 3, 4; навчальні проекти:

№ 21 «Синтез білків»;

№ 22 «Збалансоване харчування — запорука здорового життя».

ХІД УРОКУ

Формування ключових компетентностей	Діяльність учителя	Діяльність учнів
Спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами; уміння вчитися впродовж життя; екологічна грамотність і здорове життя; інформаційно-цифрова компетентність; соціальна та громадянська компетентності	Організовує лекцію, бесіду, розповідь, роботу в групах, роботу з підручником та інтернет-джерелами, демонстрації, презентацію навчального проекту	Працюють у групах, вивчають основні поняття теми, відповідають на питання, складають схеми, рівняння реакцій, уважно слухають, дають відповіді на питання, аналізують демонстраційний експеримент, презентують проекти

I. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПИ                                                                                                         II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Ø Прийом «Асоціативний кущ»

Пропонуємо учням назвати основні поняття для минулої та нової тем.

На екран проектують основні поняття теми:

· Амінокислота

· Аміногрупа

· Карбоксильна група

· Поліфункціональна речовина

· Амфотерність

· Пептидний або амідний зв’язок

· Поліпептид

· Первинна структура білка

· Вторинна структура білка

· Третинна структура білка

· Четвертинна структура білка

· Денатурація D Біуретова реакція

· Ксантопротеінова реакція

· Якісна реакція на білок

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Без білків не може існувати жоден живий організм. Вивченням білків займався німецький учений Еміль Герман Фішер, який уперше одержав дипептид і встановив, що амінокислоти зв’язуються між собою за допомогою пептидних зв’язків.

· Як побудовані білкові молекули?

· Які властивості мають білки?

· Яка біологічна роль білків та амінокислот?

На всі ці питання ми відповімо сьогодні на уроці.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Звертаємо увагу учнів на основні поняття теми, які записані на дошці.

1. Даємо визначення амінокислотам.

2. Пояснюємо, чому в них така назва. Коротко пояснюємо властивості амінокислот порівняно з властивостями оцтової кислоти. Звертаємо увагу учнів, що завдяки наявності двох функціональних груп амінокислоти можуть з’єднуватися між собою, утворюючи довгі ланцюги, які називають ди-, три- та поліпептиди. Можна скласти схему властивостей (цей матеріал не передбачений програмою, але учні знайомі з властивостями оцтової кислоти, їх можна повторити та порівняти з властивостями аміно-оцтової).

Демонструємо схеми на екран. Як бачимо зі схем, властивості цих речовин подібні.

Звертаємо увагу на відмінність властивостей — здатність з’єднуватися між собою за допомогою пептидного зв’язку.

3. Даємо визначення білкам.

4. Склад білків. Молекулярна маса.

5. Пояснюємо будову (рівні структурної організації) білкової молекули.

6. Пояснюємо значення терміна «денатурація», фактори, що спричиняють денатурацію.

7. Даємо поняття про кольорові реакції та якісну реакцію на білок.

8. Лабораторні досліди.

№ 3. Біуретова реакція.

№ 4. Ксантопротеїнова реакція.

VI. УСВІДОМЛЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Ø М'яке опитування

1. З чого побудовані молекули білків?

2. Як називається зв’язок між амінокислотами?

3. Що таке первинна структура білка?

4. Що таке вторинна структура білка?

5. Що таке третинна структура білка?

6. Що таке «денатурація»?

7. За допомогою яких реактивів можна довести наявність білка?

8. Яка якісна реакція на білок?

VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. ПРЕЗЕНТАЦІЯ УЧНІВСЬКИХ ПРОЕКТІВ

№ 21. Синтез білків.

№ 22. Збалансоване харчування — запорука здорового життя.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дистанційне навчання. Завдання для гр..64-т на 14.04.2020р. з біології.

Тема уроку. Спадковість і мінливість
Гібридологічний аналіз. Зчеплене успадкування і кросинговер

Цілі уроку:

• освітня: сформувати знання про закономірності успадкування у випадку зчепленого успадкування ознак; з'ясувати роль кросинговеру в рекомбінації ознак.

• розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності процесів спадковості та мінливості живих організмів;

• виховна: на прикладі забезпечення спадковості та мінливості живих організмів виховувати розуміння єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.

Обладнання і матеріали: зображення, що ілюструють явище кросинговеру, схеми зчепленого успадкування ознак.

Базові поняття і терміни: зчеплене успадкування, група зчеплення, кросинговер, генетичні карти хромосом, хромосомна теорія спадковості.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та розуміння фундаментальних принципів біології; застосування математичних методів для розв'язання прикладних завдань з біології.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Пригадайте, яке біологічне значення хромосом у клітини.

2. Деякі ознаки в організмів успадковуються разом. Наприклад, у людини таких груп успадкування — 23. Як ви вважаєте, з чим це може бути пов’язано?

3. На вашу думку, чи можуть потрапляти гени з однієї хромосоми в іншу? Якщо так, яким чином це може відбутися?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Зчеплене успадкування і кросинговер

Всі приклади та способи успадкування, що ми розглядали до сих пір, належать до успадкування генів, що містяться у різних хромосомах. як вам уже відомо, у людини кожна із соматичних клітин має по 46 хромосом. Оскільки людина має тисячі різноманітних ознак (група крові, колір очей, здатність утворювати і виділяти інсулін та ін.), у кожній хромосомі має бути велика кількість генів.

яким же чином успадковуються гени, що містяться в одній хромосомі? Відповідь на це отримав американський дослідник Томас Морган, який створив хромосомну теорію спадковості. Він досліджував успадкування ознаку у плодової мушки дрозофіли, що має диплоїдний набір із 8 хромосом. Дослідження показали, що гени, які перебувають в одній хромосомі, під час мейозу потрапляють в одну гамету. Також було доведено, що у кожного гена в хромосомі є точно визначене місце — локус.

Гени, що перебувають у тій самій хромосомі, називають зчепленими. Всі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення. Вони зазвичай потрапляють в одну гамету й успадковуються разом,не підпорядковуються принципу незалежного розподілення. Кількість груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі (для людини — 23, для полуниці — 28, для дрозофіли — 4 і т. д.).

Однак, в експериментах Моргана з’ясувалося, що серед гібридів F₂ обов’язково є мала кількість особин з перекомбінацією тих ознак, гени яких містяться в одній хромосомі. Виявилося, що під час профази І мейозу гомологічні хромосоми конкурують між собою. У цей момент вони можуть розриватися й обмінюватися гомологічними ділянками. Це явище обміну алельними генами між двома гомологічними хромосомами отримало назву кросинговеру (перехресту). Кросинговер є одним із джерел генетичної мінливості.

частота кросинговеру для різних генів виявилася різною. чим ближче гени розташовані в хромосомі, тим рідше відбувається їх розходження під час кросинговеру. чим далі один від одного, тим частіше порушується зчеплення. частота розходження ознак під час кросинговеру прямо пропорційна відстані між генами, що їх визначають.

Відстань між генами вимірюється в морганідах — умовних одиницях, які відповідають відсотку кросоверних гамет або гібридних особин, що мають інше поєднання ознак, ніж у батьків. Тобто морганіда — це генетична відстань, на якій кросинговер відбувається з ймовірністю 1 %. Наприклад, відстань між генами сірого забарвлення тіла і довжини крил (так само чорного забарвлення тіла та зачаткових крил) у дрозофіли дорівнює 17 %, або 17 морганідам.

Т. Морган та дослідники його лабораторії показали, що знання частоти кросинговеру між зчепленими генами дозволяє складати генетичні карти хромосом (схеми взаємного розташування генів, що перебувають у одній групі зчеплення, з урахуванням відстаней між ними).

Основні положення хромосомної теорії спадковості є такими:

• гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку;

• різні хромосоми мають неоднакові набори генів, тобто кожна з негомологічних хромосом мас свій унікальний набір генів;

• кожен ген займає в хромосомі певну ділянку (локус); алельні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки;

• усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними;

• зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу (процес кросинговеру);

• кожен біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) — кількістю та особливостями будови окремих хромосом.

2. Приклади розв'язання задач

Приклад 1. які типи гамет утворюють організми з генотипами у випадках а), б) та в), якщо кросинговер відбувається, і у випадках г) та д), якщо кросинговер не відбувається?

Розв’язання-відповідь

Хромосоми, що містяться в одній хромосомі, успадковуватимуться разом (зчеплено):

а) кросоверні: Ab та aB; некросоверні: AB та ab;

б) кросоверні: AB та ab; некросоверні: Ab та aB;

в) кросоверні: ab та AB; некросоверні: aB та Ab;

г) AbC та aBc;

д) ABcDE та abCde.

Приклад 2. У людини гени А та F містяться в аутосомі на відстані 12 морганід.

Якою є ймовірність народження дитини з фенотипом його батька, якщо у чоловіка в подружжі генотип  а у жінки 

Розв’язання-відповідь

За відсутності кросинговеру організм батька утворює тільки два типи гамет: Af та aF. За умовою задачі, відстань між генами складає 12 морганід. це означає, що ймовірність кросинговеру складає 12 %. Отже, 12 % сперматозоїдів будуть кросоверними, а 100 % - 12 % = 88 % некросоверними. Таким чином, за кросинговеру в батька утворюватимуться по 6 % кросоверних гамет типів AF та af, а також по 44 % некросоверних гамет типів Af та aF.

Мати є гомозиготною за обома ознаками. Тому незалежно від кросинговеру вона утворюватиме один тип яйцеклітин: 100 % af.

Складаємо схему схрещування:

Нащадки: 6 % дітей  44 % дітей  44 % дітей  6 % дітей 

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Як відбувається зчеплене успадкування ознак?

2. Поясніть, яке значення має явище кросинговеру. Коли він відбувається?

3. Наведіть алгоритм розв’язання задач на зчеплене успадкування ознак і кросинговер.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника. Спробуйте самостійно скласти та розв’язати задачу на зчеплене успадкування ознак.

Дистанційне навчання. Завдання для гр..64-т на 14.04.2020р. з хімії.

ТЕМА 4. НІТРОГЕНОВМІСНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ

УРОК . НАСИЧЕНІ Й АРОМАТИЧНІ АМІНИ: СКЛАД і БУДОВА МОЛЕКУЛ, НАЗВИ НАЙПРОСТІШИХ ЗА СКЛАДОМ СПОЛУК. БУДОВА АМІНОГРУПИ. АМІНИ ЯК ОРГАНІЧНІ ОСНОВИ. ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МЕТИЛАМІНУ, АНІЛІНУ. ОДЕРЖАННЯ АНЕЛІНУ

Цілі:

формування ключових компетентностей:

· спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами;

· уміння вчитися впродовж життя;

· екологічна грамотність і здорове життя;

· інформаційно-цифрова компетентність;

· соціальна та громадянська компетентності;

формування предметних компетентностей:

· дати поняття амінам, їх загальні формули та характеристичні групи; вивчити склад молекул насичених та ароматичних амінів, їх структурні формули, приклади амінів; навчитися розрізняти насичені й ароматичні аміни, складати молекулярні та структурні формули амінів за назвами і загальними формулами; вивчити рівняння реакцій, які описують хімічні властивості метиламіну (горіння, взаємодія з водою і хлоридною кислотою), аніліну (взаємодія з хлоридною кислотою, бромною водою), одержання аніліну (відновлення нітробензену);

· пояснити вплив аніліну та його похідних (вогненебезпечність, подразливість, отруйність) на довкілля та організм людини;

· виховувати здатність аналізувати вплив окремих нітрогеновмісних органічних сполук на організм людини;

· розвивати хімічну мову, екологічне мислення;

· виховувати інтерес до вивчення хімії.

Обладнання: мультимедійна презентація, ППЗ «Віртуальна хімічна лабораторія».

Тип уроку: ВНМ (О).

Форми роботи: лекція, бесіда, робота в групах, робота з підручником та інтернет-джерелами, демонстрації, навчальний проект:

№ 11. Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою (віртуально);

№ 12. Взаємодія аніліну з бромною водою (віртуально).

ХІД УРОКУ

Формування ключових компетентностей	Діяльність учителя	Діяльність учнів
Спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами; уміння вчитися впродовж життя; екологічна грамотність і здорове життя; інформаційно-цифрова компетентність; соціальна та громадянська компетентності	Організовує аналіз контрольної роботи, лекцію, бесіду, роботу в групах, роботу з підручником та Інтернет-джерелами, демонстрації, презентацію навчального проекту, демонстрації: 11. Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою (віртуально). 12. Взаємодія аніліну з бромною водою (віртуально)	Виконують роботу над помилками, працюють у групах, вивчають основні поняття теми, відповідають на питання, складають конспект, рівняння реакцій, уважно слухають, дають відповіді на питання, аналізують демонстраційний експеримент, презентують проект

І. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПИ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

III. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Ø Робота в групах

Вчитель на початку уроку робить аналіз письмової роботи. Вказує на завдання, які були виконані учнями добре. Акцентує увагу на завданнях, де було допущено найбільше помилок і якого характеру були ці помилки. Ще раз пояснює, як треба було виконати те чи інше завдання, вказує на обсяг знань, які треба було застосувати для виконання цих завдань. Учні сідають групами по варіантах, які вони виконували на письмовій роботі, й разом виправляють помилки. Кожний учень повинен з’ясувати, в чому допущена помилка, і сам або з допомогою інших учнів групи, які краще виконали це завдання, виправити помилку.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ми вже знаємо, що в органічних сполуках міститься Нітроген. Він може бути розташований або у структурі карбонового ланцюга, або у складі функціональних груп (наприклад, нітрогрупи, аміногрупи). Ми вже вивчали сполуки, які містять нітрогрупи. Давайте їх згадаємо. Діти згадують нітроетан, нітробензен, 2,4,6-тринітротолуен та 2,4,6-тринітрофенол.

Сьогодні на уроці ми розглянемо важливі нітрогеновмісні сполуки — аміни.

Щоб краще зрозуміти будову і властивості цих сполук, треба згадати електронну будову атома Нітрогену.

Одному з учнів пропонуємо біля дошки замалювати схему будови атома Нітрогену та молекули амоніаку.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Даємо поняття амінам.

Аміни — похідні амоніаку, що утворюються в результаті заміщення атомів Гідрогену на карбонові радикали.

2. Класифікація амінів:

де R — це карбонові радикали, які можуть бути різні або однакові.

Оглядово знайомимо з іншими видами класифікації амінів.

3. Ізомерія амінів.

4. Фізичні властивості.

Пропонуємо учням виписати їх з підручника або з інтернет-джерел.

За звичайної температури лише нижчі аліфатичні аміни — гази (із запахом амоніаку), середні гомологи — рідини (з різким рибним запахом), вищі — тверді речовини без запаху. Ароматичні аміни — безбарвні рідини з високою температурою кипіння або тверді речовини. Нижчі аміни добре розчинні у воді й мають різкий запах. Зі збільшенням молекулярної маси підвищуються температури кипіння і плавлення, зменшується розчинність у воді.

5. Хімічні властивості.

Аміни за хімічними властивостями подібні до амоніаку. Для них характерні основні властивості.

1. Взаємодія з водою. Аміни розчиняються у воді, утворюючи йон алкіламонію. Відбувається реакція приєднання йона Гідрогену до неподіленої пари електронів атома Нітрогену.

Внаслідок цього водні розчини амінів мають лужну реакцію. Вони змінюють колір індикаторів: фенолфталеїну — на малиновий, лакмусу — на синій.

2. Взаємодія з кислотами. Такий же механізм — приєднання йона Гідрогену до неподіленої пари електронів атома Нітрогену.

3. Окиснення — горіння.

Реакції амінів

· Повне окиснення (горіння)

· Взаємодія з водою

· Взаємодія з кислотами

6. Важливий представник ароматичних амінів — анілін, або феніламін.

Радикал феніл C₆H₅ - притягує до себе неподілену електронну пару Нітрогену аміногрупи, яка спряжена із шести-пі-електронною хмарою радикалу фенілу. Внаслідок цього основні властивості аніліну слабкіші, ніж у амінів. Пам’ятаєте, що у молекулі фенолу C₆H₅OH радикал феніл притягує до себе електрони атома Оксигену гідроксогрупи і посилює кислотні властивості речовини.

7. Фізичні властивості.

Робота з підручником.

Анілін — безбарвна масляниста рідина з характерним запахом, малорозчинна у воді. На повітрі вона темніє внаслідок окиснення. Дуже отруйний.

8. Хімічні властивості.

Анілін проявляє слабкі основні властивості.

1) Анілін — слабка основа. Він не взаємодіє з водою, його водні розчини не змінюють забарвлення індикаторів.

2) Його властивості подібні до властивостей аліфатичних амінів — взаємодіє з кислотами (3). Але за місцем бензенового ядра він вступає в реакцію з бромною водою (4) з утворенням білого осаду. Це якісна реакція на анілін.

9. Демонстрації за допомогою ППЗ «Віртуальна хімічна лабораторія».

№ 11. Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою (віртуально).

№ 12. Взаємодія аніліну з бромною водою (віртуально).

10. Одержання амінів та аніліну — відновлення нітросполук.

Одержання аніліну відбувається за реакцією Зініна — відновлення нітробензену.

Аналогічно одержують аліфатичні аміни з відповідних їм нітросполук:

11. Застосування амінів та аніліну. Вплив аніліну та його похідних (вогненебезпечність, подразливість, отруйність) на довкілля та організм людини.

Презентація навчальних проектів

№ 19 «Натуральні волокна тваринного походження: їхні властивості, дія на організм людини, застосування».

№ 20 «Анілін — основа для виробництва барвників».

№ 23 «Виведення плям органічного походження».

VІ. УСВІДОМЛЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Дайте відповіді на питання

1. Які органічні сполуки називаються амінами?

2. Які властивості обумовлюють аміногрупи в амінах?

3. Доведіть, що аміни проявляють властивості основ.

4. Які аміни мають сильніші основні властивості: первинні, вторинні чи третинні?

Складіть рівняння реакцій взаємодії:

1) метиламіну з гідроген бромідом;

2) етанаміну з нітратною кислотою;

3) етилметиламіну з хлоридною кислотою;

4) одержання етанаміну з відповідної нітросполуки.

VІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ