Дистанційне навчання. Завдання для гр. 53-п на 13.04.2020 р. З біології

Тема. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

 УРОК. СТАНОВЛЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОГЛЯДІВ

 Цілі уроку: ознайомити учнів з історією формування та становлення еволюційних поглядів, розглянути внесок у розвиток ідей ево­люціонізму відомих учених; розвивати вміння використовувати отримані рані­ше знання; виховувати вміння поважати ідеї, відмінні від власних поглядів.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації з портре­тами вчених-еволюціоністів.

Базові поняття й терміни: еволюція, еволюційне вчення, ламаркізм, успадкування набутих ознак, дарвінізм, природний добір, боротьба за існування, диференційне виживання.

 ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Скільки існує видів рослин?

2. Скільки існує видів тварин?

3. Чим можна пояснити наявність такої кількості видів живих ор­ганізмів на нашій планеті?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

Заповнення разом з учнями таблиці

Історичні етапи розвитку еволюційних уявлень

Період	Учені, які працювали в цей період	Події в науці
Давні часи — епо­ха середньовіччя	Демокрит, Геракліт, Лукрецій	Поява перших еволюційних поглядів, ідей про можливість еволюційних процесів
Період	Учені, які працювали в цей період	Події в науці
1500-1800 pp.	К. Лінней, К. Вольф, П. Паллас, Ж. Бюффон	Накопичення матеріалів про різноманіття живих організ­мів. Формування сучасної науки. Створення сучасної систематики
1800-1858 pp.	Ж. Б. Ламарк, Ж. Кюв’є, Еразм Дарвін, Ж. Сент-Ілер	Створення перших наукових еволюційних теорій. Актив­ні дискусії креаціоністів та еволюціоністів
1859-1940 pp.	Ч. Дарвін, А. Уоллес, Т. Гекслі, Г. Мен­дель, Г. де Фріз, М. Вавилов,	Період становлення і розви­тку класичного дарвінізму, відкриття і перевідкриття за­конів менделевської генетики
1940 pp. — наш час	С. Четвериков, Ф. Добжанський, Дж. Холдейн, М. Тимофєєв-Ресовський, Р. Фішер, Дж. Гулд	Створення і розвиток синте­тичної теорії еволюції, роз­виток молекулярної біології, дослідження життєдіяльності організмів на молекулярному й субклітинному рівнях, знач­на кількість нових палеонто­логічних знахідок

 Основні положення еволюційної теорії Ж. Б. Ламарка 

Свою еволюційну гіпотезу Ж. Б. Ламарк опублікував 1809 р. в книзі «Філософія зоології». В її основі лежить уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корис­них пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуаль­ний розвиток тощо. Інакше кажучи, за Ламарком, еволюція — це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі організми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшого стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягу­ються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, виробляють пристосування за схемою: зміна по­треб приводить до зміни звичок, зміна звичок — до вправляння од­них органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшують­ся), згодом ці зміни успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листками дерев, тому повсякчас витягувала шию, щоб дістати до крони: шия і передні ноги в неї видовжились, і ці набу­ті особливості передаються нащадкам. Отже, за Ж. Б. Ламарком, одним з факторів еволюції є те, що будь-яка мінливість є спадко­вою й зумовлена впливом зовнішніх умов.

Інший фактор еволюції, за Ж. Б. Ламарком, зумовлений вну­трішнім прагненням організмів до прогресу, тобто не залежить від умов довкілля. Річ у тім, що вчений розглядав еволюцію як процес безперервних змін, які полягають в ускладненні будови й перехо­ді від нижчого щабля організації до вищого. Такі щаблі він назвав градаціями. Нижчі щаблі — це бактерії та інші мікроскопічні орга­нізми, вищі — теплокровні тварини, зокрема ссавці, у тому числі й людина. Наявність видів, які перебувають на різних щаблях до­сконалості в певний момент існування Землі, він пояснював тим, що життя безперервно самозароджується, і багато організмів, які виникли пізніше, ще не встигли вдосконалитися до вищого щабля.

 Основні положення еволюційної теорії Ч. Дарвіна 

Еволюція, за Дарвіном, полягає в безперервних пристосуваль­них (адаптивних, або адаптаційних) змінах видів. Еволюція відбу­вається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існу­вання, результатом якої є природний добір.

Спадкова (за Ч. Дарвіном — невизначена) мінливість — це змі­ни, які виникають у кожного організму індивідуально, незалежно від змін довкілля, і передаються нащадкам. Від спадкової мінли­вості Дарвін відрізняв неспадкову (визначену), яка проявляється в усіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у на­щадків, коли дія цього чинника припиняється. Наприклад, коні, перевезені на невеликі острови чи в гори, через кілька поколінь дрібнішають. Коли ж цих тварин почати утримувати на низинних рівнинах, то через кілька поколінь вони знову досягнуть розмірів своїх предків.

Оскільки невизначена (спадкова) мінливість сама по собі не має пристосувального характеру (неадаптивна), то мав існувати певний природний механізм, який забезпечує пристосування організмів до умов довкілля. Цей механізм Дарвін убачав у боротьбі за існування та природному доборі.

Боротьба за існування, за Ч. Дарвіном, — це вся сукупність взаємозв’язків між особинами й різними факторами довкілля. Ідею для пояснення причини цієї боротьби він запозичив у англійського соціолога Т. Мальтуса (1766-1834) — автора першої гіпотези про темпи зростання народонаселення. За твердженням Т. Мальтуса, темпи росту населення збільшуються в геометричній прогресії, тоді як засоби для існування — лише в арифметичній. Це призводить до перенаселення та зубожіння, і регуляторами чисельності людства стають голодомори, епідемії, війни тощо. Ч. Дарвін уперше звернув увагу на подібні процеси й у живій природі: здатність організмів до розмноження і, як наслідок, різке збільшення їхньої чисельності, що перебуває в протиріччі зі сталістю ресурсів біосфери.

Наслідком боротьби за існування, згідно з Ч. Дарвіном, є природ­ний добір, який проявляється у переважаючому виживанні й роз­множенні найпристосованіших до умов існування організмів певно­го виду. Цей термін він увів аналогічно штучному добору, який лю­дина застосовує в селекції для виведення нових порід тварин і сортів рослин, залишаючи нащадків найпродуктивніших особин.

Однією з форм природного добору Дарвін вважав статевий до­бір — явище суперництва особин однієї статі за парування з осо­бинами іншої в багатьох тварин, переважно хребетних. Він прояв­ляється в поєдинках (олені), шлюбних танцях (журавлі), «конкур­сах» співу (співочі птахи) тощо.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Дати відповіді на питання:

1. Коли почали формуватися перші уявлення про еволюцію жи­вих організмів?

2. Які основні положення теорії еволюції запропонував Ж. Б. Ла­марк?

3. Які основні положення теорії еволюції запропонував Ч. Дарвін?

4. У чому головна різниця між ученнями Ч. Дарвіна і Ж. Б. Лaмарка?

V. Домашнє завдання